Носік Володимир Олександрович.
Народився 17 листопада 1991 року в смт Новодонецьке.
Навчаючись у школі, професійно почав займатися спортом, а саме дзюдо. За свої досягнення та успіхи у змаганнях, має нагороди! В школі був доброзичливим, хоробрим, працьовитими, вчителі досі згадують про нього з повагою!
Володимир завжди мріяв служити в армії, але після отриманої тяжкої травми, не був призваний до збройних сил.
Навчаючись державному навчальнім закладі “Краматорське вище професійне металургійне училище”, познайомився з майбутньою дружиною. У 2013 році Володимир одружився, та вже за рік, у 2014-му народився первісток.
Після училища пішов навчався в Донбаську державну машинобудівну академію, в якій здобув освіту за спеціальністю технік-технолог машинобудівного виробництва, після чого повернувся у рідне селище та почав працювати охоронцем на шахті.
Згодом Володимир з родиною переїхав до Краматорська, де працював на базі “Caritas Kramatorsk”, до початку війни.
Від початку війни, разом з родиною евакуювався до міста Одеса, де влаштувався на роботу. В Одесі його призвали до лав ЗСУ, куди він пішов без вагань. Після проходження навчання потрапив до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, під Мар’їнку, де велись запеклі бої.
Одного разу, коли мама просила берегти себе, відповів: “Мам, я не буду ховатись, як остання “криса”, я хочу, щоб ти мною пишалася!
Володимир загинув 8 лютого, виконуючи бойове завдання! Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
Дізнавшись про загибель сина, від інфаркту помер його батько. У Володимира залишились мати, дружина, та синок.
Вічна Слава Герою!
