ЯРОВОЙ ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ.
Павло народився в селищі Новодонецьке Донецької обл. Закінчив загальноосвітню середню школу 1-111 ст. №17 смт.Новодонецьке м.Добропілля. Як мешканець шахтарського селища, пішов здобувати освіту за професією електрослюсар підземний. Диплом отримав з відзнакою.
В 1998 р. прийняв військову присягу. Після звільнення зі служби продовжив працювати на шахті «Піонер». Без відриву від виробництва продовжив навчання в Донецькому гірничо – економічному технікумі.
В 2017 р. ухвалив рішення піти в ЗСУ. Був зачислений в 92-гу ОМБР. Пройшов багаторічний шлях стрільця – гранатометника, навідника – оператора (NLAW). У 2024 р. вступив до 63 – ї ОМБР оператором 2-го відділення безпілотних авіаційних комплексів. 2019 р. нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».
Павло захоплювався історією, був начитаним, всебічно розвинутим. Мав філософський погляд на життя. Цікавий співбесідник, вмів захопити розмовою, привернути увагу до себе. Мабуть не було людини, яка б знала Павла і не любила його. Доброзичливий до людей, готовий прийти на допомогу і разом з тим ненав’язливий, дуже тактовний, Павло не втручався в особисте, цінував приватність. Організований, врівноважений, до останнього залишався вірним Державі, сім’ї, друзям. Батько трьох дітей – пишався старшим сином, до безтями любив менших донечок. Заради сім’ї ладен був на все. Мріяв побачити світ. Віддав воєнній службі вісім років життя. Павло був справжнім: Чоловіком, Другом, Воїном, Побратимом.
Старший солдат Павло Яровой загинув 14.05.2025 р., в результаті ворожого обстрілу та прямого влучання керованою авіаційною бомбою, в селі Зарічне Краматорського району Донецької області.
Поховали бійця на цвинтарі села Іверське Донецької обл.
Дома залишилися троє дітей та кохана дружина. Молодший брат теж стоїть на захисті України.
Вічна шана полеглому герою.
Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.
Герої не вмирають!
